Отець Пимен

[Ворсін Олександр]

Отець Пимен

«Ну шо, попалися?!», - він, як і раніше зустрічає людей жартами. І ти знаєш – якщо «попався» в його руки, то відтепер все буде добре. Принаймні, краще, ніж було до цього. Через отця Пимена кожного дня проходять десятки людей: український історик і православна поетеса, бізнесмен, що втратив усе майно і священник, храм якого знищила ракета. У Грушівському монастирі зараз калейдоскоп обличь – відомих і не дуже. У кожного своя історія, і спільний біль.

Після хаосу евакуації, Закарпаття здається раєм. Але минуле не відпустить вже ніколи. Ти здригаєшся від удару дверей, тебе лякає гуркіт бензопили і ти не віриш в те, що може бути так тихо. У цій тиші людей «прориває» і вони розповідають, розповідають, розповідають…

У відповідь отець Пимен не говорить заспокійливих слів. Слухає, ніби дивиться вглиб людини і вглиб себе. Руки звично продовжують плести чотки. А потім він цілком включається в проблему. Зазвичай, вона описується трьома словами: транспорт, житло, їжа. І той хто здатний зараз вирішити подібні питання, здається добрим чарівником.

Наостанок він подарує чотки, сплетені власноруч. Сівши в машину, ти на прощання помахаєш йому рукою. І вкотре забудешся, що отець Пимен не бачить цього світу тілесними очима. Втім, сліпий – не означає незрячий.

Олександр Ворсін

PS. За посмішку на фото пробачте. Воно зроблене кілька років тому. Ми тоді були молоді і щасливі…

https://scontent.fiev13-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/277555945_1292789251247417_4632601731565565895_n.jpg?_nc_cat=103&ccb=1-5&_nc_sid=730e14&_nc_ohc=NzFrt0egwOoAX-FP46q&tn=WMjsiUMb8sxlweIk&_nc_ht=scontent.fiev13-1.fna&oh=00_AT8shRNtrr6xfokeHenj6WCL46Ufiu9BDuOP1CRQ6xUNBg&oe=624E2313